Формування архітектурно-просторової структури заміського будинку підпорядковане двом на перший погляд взаємовиключних принципах: перший з них - прагнення максимально розкрити будівля, його внутрішній простір на природу, другий - захиститися від зовнішнього середовища як фактора небезпеки і ризику. Їх можна назвати відповідно: «принцип взаімосліянія» ( «інтеграції») і «принцип відокремлення» ( «поляризації» ландшафту).
Відзначимо, що XX століття принцип інтеграції, взаімосліянія архітектури заміського будинку з простором саду (природним оточенням) зробив головним, провідним принципом. Це твердження можна проілюструвати багатьма прикладами. Цікаво простежити, як цей принцип розвивався протягом століть, збагачувалася новими прийомами в ході експериментальних архітектурних пошуків.
Якщо до кінця XIX століття лише намітилися деякі нові прийоми єднання архітектури заміського будинку і його природного оточення (при будівництві дач і вілл широко використовуються навіси, тераси, лоджії, балкони та інші напіввідкриті приміщення), то в XX столітті принцип інтеграції стає одним з провідних в творчості більшості архітекторів. Можна сказати, що протягом усього століття проектування приватного житла протікає під знаком боротьби традиції і новаторства. У багатьох країнах світу зодчі цілеспрямовано шукають нові рішення житла в розвиток усталених прийомів.
Заміський будинок - сприятлива тема для експериментів архітектора в XX столітті. Такий будинок не просто чудовий полігон для архітектурних пошуків, а й серйозна творча проблема. Позбавлений культурного оточення, залишений один на один з природою, він набуває самоцінне значення майже архітектурного монумента, «... його якості волею-неволею порівнюються з деякими абсолютними архітектурними цінностями». У XX ст. заміський будинок - відмінна експериментальний майданчик для новацій в житло. Як і в колишні часи, він залишається для архітектора ідеальним об'єктом для висловлення своєї концепції. Найчастіше саме тут вперше втілюються декларації зодчого-творця, його художні програми.
Багато чудові архітектори, творчі генії широку популярність здобули завдяки будівництву заміських приватних будинків. Серія вдалих замовлень на приватні вілли багатих людей принесла широку популярність і визнання французькому архітекторові Ле Корбюзьє. В кінці 20-х - початку 30-х років зтот великий майстер створив ряд абсолютно нових споруд, порвавши з усталеними канонами традиційного побудови заміського особняка. Яскрава ілюстрація його творчих пошуків в області нової організації житла - це вілла Савой, програмний твір. В ході її проектування найбільш повно були втілені в життя легендарні «п'ять принципів сучасної архітектури».
Вілла Савой, архітектор Ле Корбюзьє
Поворотним пунктом у творчому житті американського архітектора Франка Ллойда Райта стала будівля будинку для недільного відпочинку в Беар-Ран (штат Пенсільванія, США), виконана їм для багатого власника універмагу Кауфмана. Син Кауфмана Едгар, учень Райта, умовив свого батька передати це замовлення свого вчителя. Блискуче виконане замовлення приніс архітектору славу і світове визнання. Цей будинок для уїк-ендів відомий під назвою «Будинок-водоспад».
Будинок Кауфмана "Дом-водоспад" (США, Пенсільванія), архітектор Ф. Л. Райт
Слідом за віллою Ротонда італійця А. Палладіо вілла Савой і «Дом-водоспад» - мабуть, наступні етапні найбільш яскраві зразки архітектури заміського житла. Проектування особняків, заміських будинків і вілл сприяло в 40-50-і роки виробленні індивідуального художнього почерку фіна Алвара Аалто і бразильця Оскара Німейєра. А створена в 1964 році для матері Роберта Вентурі за його проектом вілла в передмісті Chestnut Hill (штат Пенсільванія) проголошена «провісником постмодернізму» і удостоєна призу «25-річчя Американського інституту архітектури» як перший постмодерністський архітектурний проект.